Daily Archives: травня 3, 2015

Викладачі Літературно-науковий альманах Наукові напрацювання

Феномен національної самоідентифікації у публіцистичному мисленні Юрія Винничука (за матеріалами політичних коментарів у газеті «PostПоступ»)

Published by:

УДК: 007:070

Оксана Почапська-Красуцька,

Феномен національної самоідентифікації у публіцистичному мисленні Юрія Винничука (за матеріалами політичних коментарів у газеті «PostПоступ»)

У статті йдеться про особливості та етапи еволюції публіцистичного мислення Юрія Винничука. Автор звертає увагу на особливості виявлення феномену національної само ідентифікації у політичних коментарях письменника, опублікованих у газеті «PostПоступ».

Ключові слова: політичний коментар, публіцистичне мислення, національна самоідентифікація, мас-медіа.

 

The article deals with the features and stages of evolution of publicism thought by Yurij Vinnichuk. The author pays attention on the feature of exposure of the phenomenon of national authentications in the political comments of writer, published in a newspaper «PostPostup».

Key words: political comment, publicism thought, national selfidentification, mass-media.

Остання чверть ХХ століття і більшою мірою вже ХХІ ознаменувалися масштабністю та всеохопністю світових глобалізацій них та глокалізаційних процесів і, водночас, різким відмежуванням особистості від соціального простору. В свою чергу, глобалізацій ні процеси та швидкий науково-технічний прогрес (НТП) спричинили пришвидшення світових інформаційних потоків і, як наслідок, – надмірну інформатизацію суспільства, що виявилася одним із факторів інтелектуалізації особистості.

Звичайно, ЗМІ, як найоперативніший засіб і найзручніша форма передачі інформації, не могли залишитися осторонь від особистісного відмежування, – з’явилися так звані «конвергентні», або «нові медіа», особливістю яких є поєднання  властивостей відео-, аудіо- та друкованих видань. Окрім того, у них з’явився ще один ресурс, за допомогою якого читачі можуть створювати власний медійний простір, – платформи та веблогів та моблогів. Обидва ресурси мають структури звичайних щоденникових записів з тією лише різницею, що доступ до моблогів можливий зі звичайних мобільних телефонів, що підтримують функцію GPRS, – тобто аудиторія має можливість брати участь у творенні власного інформпростору.

Початок ХХІ століття (особливо від часу так званої Помаранчевої революції) спричинив неабиякий інтерес до політичних комунікацій.

Це призвело до того, що відбулася так звана медієвізація політики, коли засоби масової комунікації створюють усі умови для символічної діяльності політиків, що проявляється через такий феномен поведінки, як гра на публіку. Основною функцією політиків у такому випадку є творення і вчасне (!) оприлюднення політичних міфів за усіма законами драматургії. А отже, політичні діячі перетворюються на акторів, котрі тісно співпрацюють із іміджмейкерами, соціологами, політтехнологами, але не із народом, котрий сподівається на адекватну поведінку політичних лідерів після завершення передвиборних кампаній.

За таких умов свобода слова, декларована Конституцією України, успішно перетворюється на профанацію і стає категорією бізнесу: одні комунікаційні канали позбавляються ліцензій, тоді як інші (нібито більш опозиційні) залишаються як «свідчення» демократичного розвитку суспільства.

Такий стан речей призвів до неймовірного тематичного і жанрового розмаїття газетних публікацій: наявні матеріали, які можна віднести до різних напрямів, – рецептурного, аналітичного (вихваляючого та дискредитуючого), критичного та ін. Можливо саме тому сьогодні спостерігається тенденція перетікання одних жанрів у інші.

Жанр політичного коментарю, з яким працює Ю. Винничук на сторінках газети «PostПоступ», зберігає усі зазначені вище характеристики і тенденції […]

Переглянути / завантажити повний текст публікації у форматі .pdf : ПОчапська1

Викладачі Літературно-науковий альманах Оригінальне слово маестро

Поезія Оксани Іванівни Почапської

Published by:

Umsonst malst du Herzen inst Fenster[1]

Пауль Целан

 

На шибі малює серця закохана юнка.

Обидва перетнуті тонкою стрілою

Чи то Амура, чи то…

Бог зна’, хто цілить у серце стрілою…

Виводить повільно й натхненно.

А в кожному серці літери…

Пальці обережно торкаються скла,

Чи, швидше, подиху, що впевнено розсівся на склі…

 

На шибі малює серця закохана юнка.

Натхненно і старанно.

Відходить назад. Оцінює.

А тоді швиденько стирає й дивується,

Чому замість кохання, на склі — каракулі…

 

На шибі малює серця закохана юнка…

Позаду неї сидить Амур

(Ну, чи той, хто цілить у серце стрілою).

Дивується подиву в її очах,

Бо точно знає,

Що кохання на склі — це завжди каракулі…

 

[1] Даремно малюєш на шибі серця (Пауль Целан)


Goagula[1]

 

Життя, коти і фарби — все густіш

Од чорних вій до зовсім чорних бачень…

А день — як день. І зрячіший незрячий,

Хто вміє по… бродити босоніж…

 

А слів нема. Не чутно зовсім слів —

Слова на крик зриваються. На горло

Так недоречно і безмежно гордо

Лягають руки відчаю… Бо снів

 

Давно нема… Чорніше і чорніш

Безмежна велич пензля — як розпуста…

Життя, коти і фарби — сірий згусток…

І в’язнуть ноги… І за мідний гріш

 

Заварить сон настоянку із брому,

Щоб гусла кров від спокою і стін…

І б’є чолом доземний всім уклін

Густа-густа, як чорний дьоготь, втома…


***

А коли тобі хочеться озирнутися,

Ти зупиняєшся, як вітер,

Що дме з усіх напрямків одночасно.

Ти зупиняєшся  і завмираєш,

Щоб не зрушити тишу,

За якою — Всесвіт.

 

Ти зупиняєшся і стаєш навшпиньки,

Щоб навіть раптом не прогледіти

Чогось чи когось із натовпу тих,

Котрі щодня — вервечкою.

 

А коли тобі хочеться озирнутися,

Ти затуляєш очі долонями,

Щоб котрийсь із семи

Не влізся в зіницю скалкою.

 

А коли тобі хочеться озирнутися,

Ти тягнеш себе до звалища

Із щоденних справ, турбот і радощів,

Щоб навіть раптом

Не напоротися на яму,

Що так фанатично лаштував для іншого…

 

А коли хочеться озирнутися…


***

А мене вже так трохи, що, мабуть, на сонці й прозоро.

За розхитаний промінь, як за заіржавілий сон,

Я розгойдую зорі, розгойдую вистиглі зорі,

Що завмерли в прозорих обіймах розкритих вікон…

 

А на сонці — прозоро… То в темряві — чорно й сіріше.

Я біжу за…, а хтось біля мене біжить за телям.

І лягає на стіл перев’язана стрічками тиша,

І лягають світи, наче тисячі сплетених «Я»…

 

Я біжу за… Авжеж, я біжу від стриножених бачень,

Де за графіком сон, де без графіку й кроку кудись…

Десь мандрують дощі, і нічого — лиш плачуть і плачуть:

Мабуть, разом з телям чийсь Макар десь в дорозі згубивсь…


***

Сивіють скроні колами за часом,

Сивіють тіні — все на півтони…

Й щораз дешевше дивляться прикраси…

Й щораз дорожче ставлять на столи…

 

Солонить дощ розбиті перехрестя…

Щораз дешевше ціняться слова…

Сивіють скроні колами і скресно —

Так йдуть жнива, розпечені жнива…


***

Осінь заплела в волосся яблука

І прикрасила день сигаретою…

За чашкою кави

Ми проґавили

Ранок,

Що — мудріший за вечір.

І залишились дурнями

Із бажанням помсти,

Де — душу за душу,

А відчай —

За вічність…

 

Осінь сипала листям

І бавилась в хованки

З айстрами…

Ми проґавили ніч,

Що маскує недоліки —

І розстелене ліжко

Лишилось

У вічності…

 

Осінь падала росами

І біліла пухкими туманами…

Ми проґавили

Все…

І лишились,

Як фото,

У вічності,

Щоб знебарвитись

До

Самотності…


***

А коли тобі хочеться впасти,

Так глибоко — що аж на самісіньке дно,

Ти піднімаєш очі до неба

І шукаєш Великий Ківш,

Аби зачерпнути води удосталь,

Щоб захлиснутися з першого ковтка

Недовареної кави…

 

Ти запалюєш обійми солодкими світанками

І холодними росами,

По яких босоніж бігла за зайчиком,

І з яких так хотілося злетіти

Так високо — що аж до чийогось серця.

 

Але тепер тобі хочеться впасти,

Так глибоко — що аж нижче від подиху вітру,

Від якого вже навіть не ворушиться трава…

Нижче навіть від стогону важкого каміння,

Яке все-таки кудись рухається…

Рухається навіть тоді, коли тобі хочеться впасти

Так глибоко — що аж на самісіньке дно…

 

 

[1] Згущуй — слово із латинського рецепту ліків

Викладачі Літературно-науковий альманах Наукові напрацювання

РОЗВАЖАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК МЕТОД ІГРОРЕАЛІЗАЦІЇ В ДРУКОВАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ 1917-1921 РР

Published by:

УДК: 007:70

Почапська-Красуцька О.І.,

кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

РОЗВАЖАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК МЕТОД ІГРОРЕАЛІЗАЦІЇ В ДРУКОВАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ 1917-1921 РР

Анотація

У статті мова йде про специфіку розважального комунікування друкованими періодичними виданнями Подільської губернії 1917-1921 рр. як методу загравання з аудиторією. Автор приходить до висновку, що використання розважальної інформації на сторінках друкованих періодичних видань, з одного боку, урівноважувало кількість негативної та позитивної інформації, а з іншого – активно сприяло формуванню громадської думки через комізацію виявів негативного (чи «невчасного» позитивного).

Ключові слова: розважальна комунікація, комунікування, Подільська губернія, друковані періодичні видання.

The article deals with the specific of entertainment in printed periodical editions of Podilska gubernia in 1917th-1921st as the method of playing with audience. The author comes to conclusion that using of entertaining information on the pages of printed periodical editions made the balance between the negative and positive information and formed the social opinion through the laughing under the negative (or “un-time” positive) social aspects.

Key words: entertainment, communication, Podilska gubernia, printed periodical editions.

Українська журналістика (особливо пресова її галузь) формувалася як явище елітарного характеру. Це зумовлювалося тим, що преса довгий час ( та й у переважній своїй більшості і сьогодні) була лише засобом досягнення мети – як правило, успішної політичної кар’єри. Саме тому на сторінках періодичних видань друкувалися промови, звернення, аналітичні матеріали, що давали можливість аудиторії переконатися в інтелектуальних здібностях «поки-що-журналіста».

Як слушно зазначають сучасні дослідники, «журналістика є найбільш мобільною частиною сучасної культури, завжди відповідає соціополітичному статуту держави. Стратиграфічний ізоморфізм культури і журналістики породжує властивість її транзитивності, гнучку здатність відображати головні парадигматичні складові того чи іншого часу» [21, с. 217]. Особливо активізуються ЗМІ у період важливих соціальних трансформацій.

1917-1921 рр. в історії України отримали назву періоду національно-визвольних змагань. Щоправда, далеко не всі дослідники погоджуються із такою думкою, стверджуючи, що про визвольні змагання можна було би вести мову тоді, коли за владні позиції змагаються політичні сили в межах однієї нації, а період 1917-1921 рр. варто назвати «українською революцією» [10].

Не зважаючи на такі неоднозначні погляди на окреслений історичний період, можемо констатувати, що за 1917-1921 рр. в Україні декілька разів змінилася військово-політична ситуація (і навіть державний устрій, напрямок політичного вектору…).

ЗМІ цих років стали чи не єдиним засобом спілкування влади з народом. Саме за їх допомогою різні військово-політичні сили намагалися заручитися підтримкою населення, донести до його відома змісти указів, законів, звернень і т. д., залучити його до певних соціальних та військово-політичних ігор як своєрідну «глядацьку аудиторію», підтримка якої в той чи інший момент може виявитися чи не найважливішим (навіть переламним) фактором […]

Переглянути / завантажити повний текст публікаці у форматі .pdf : Почапська