“Потрібно цінувати час на кожен момент і проживати його по максимуму, бо завтра може не настати”, – Тарас Турковський (військовослужбовець).
Зустріч із військовослужбовцем Тарасом Турковським, випускником історичного факультету КПНУ, відбулась в Навчально-науковому інституті філології та журналістики у вівторок, 10 вересня.
Тарас, який має позивний “Єнот”, на зустрічі зі студентами та викладачами, розповів, що таке військова служба, як це – бути військовим, як охоплює адреналін в окопі, і як важливо бути свідомим українцем.
Колишній студент історичного факультету КПНУ, а нині – військовий, розповів свою історію підписання контракту і реальні історії з фронту, де їхній 8 гірський-штурмовий батальйон одного разу ледь не взяли у кільце росіяни. Історії змушують замислитися про цінність життя, про те, що мир і безпека не є данністю, а досягаються великим зусиллям. Проте, попри всі складнощі, які пережив Тарас, він став сильнішим і за його словами, почав цінувати життя.
“Цінуйте час, цінуйте, допоки ви його маєте” – неодноразово він наголошував присутнім.
Зустріч пройшла у невимушеній дружній атмосфері. Студенти активно запитували подробиці у військовослужбовця, як це бути військовим, чи суттєво змінився його емоційний стан, що він планує робити у майбутньому, і яким було його військове навчання у Великобританії . Тарас активно жестикулював, жартував, радо ділився зібраними матеріалами й відповідав на всі питання.
«Ми наче розмовляли з другом, якого знаємо все життя», – діляться своїми враженнями студенти 1 курсу спеціальності «Журналістика».
Разом з тим, враження від виступу військового були дуже сильними та емоційно важкими .Присутніх на зустрічі вразило, що навіть переживши такі жахіття, як смерть побратимів, і вбивання ворогів, військовий продовжує мислити позитивно та часто жартувати, що свідчить про його сильний характер.
Першокурсників вразила Тарасова сміливість, вірність державі, його велике серце і любов до близьких людей, яких пішов захищати зі словами “хто ж як не я?“. Ці слова вразили студентів найбільше, бо не має прикладу більшої любові, коли хтось захищає інших, навіть якщо може загинути сам.
Тарас поділився з присутніми планами на майбутнє: написати книгу про своє життя, в якій будуть спогади про рідний історичний факультет, і пообіцяв, що також в книзі обов’язково згадає цей день, коли він провів зустріч зі студентами Навчального-наукового інституту української філології та журналістики.
Автори: О. Гідзіль, А. Ліщук, У. Медвідь, А. Щербань.
Редактори: М. Ільтьо, Т. Попова, В. Слісаренко.
