Автор: Інна Мельник

Ми із різних молекул,
Ми з різних планет,
Дисонуючи, грати мелодію,
Грати зморених душ – під подушку стилет,
І стилос як найліпше озброєння…

Відмиватися від самоти,
Саме ти, але хто ти – із солоду,
І банально, та знов спопелілі мости,
І міста, що вмирають без тебе
від холоду….

Проростати промінням у змерзлих серцях,
Шлях заплутано, закільцьовано,
Знаєш, холод, як завше, тобі до лиця,
Тільки я от не так загартована…

1:00 у відповідь на мовчання